Як налагодити стосунки з мамою

В одному з моїх прямих ефірів мені запитала дівчина. Вона розповіла сумну історію про те, як рідна мама знущалася з неї: била, принижувала, погрожувала… Словом, поводилася не як мати, а як ворог своїй дитині. А коли дівчинці було дванадцять років, кинула її, лишивши на бабусю. Через роки мати «одумалася» і просить уваги, спілкування та дочірніх почуттів. І ось дитина, яка подорослішала, в сум’ятті – це її рідна мама, і хочеться відповісти їй, але образа на неї залишилася, і величезна. І питання у неї було таке: як спілкуватися з мамою і чи варто це взагалі робити?

Упевнений, багато хто скаже: мати, яка так поводилася зі своєю дитиною, не заслуговує ні на увагу, ні на спілкування. Ця порада здається логічною, але вона погана, тому що поверхова.

Чи потрібно пред’являти батькам рахунок?

Більшість із нас має претензії до батьків, але в деяких особливо багато для цього приводів. Зустрічаються в сім’ї і жорстоке поводження, і повна зневага до почуттів. Є діти, яких просто кидали – на родичів, як у прикладі, чи на нянь, а то й віддавали до притулків та дитячих будинків. Є діти, яких не хотіли чи використали для вирішення якихось своїх завдань (утримати чоловіка, отримати квартиру тощо).
Все це залишає глибокий слід у психіці. Саме в дитинстві ми вчимося взаємодіяти зі світом, отримуємо основні відомості про нього, уявлення про те, як він улаштований. Дитячий розум неймовірно пластичний, а подорослішаючи, людина вже не так легко змінює переконання.
Діти, з якими поводилися жорстоко і несправедливо, можуть через своє життя пронести почуття самотності та занедбаності, образу на батьків, недовіру до світу в цілому. І їх можна збагнути. Але чи варто потурати цьому відчуттю обурення, цим негативним емоціям?

Моя відповідь така. Дивлячись чого ви хочете.

Якщо ваше завдання – знайти винних і нічого не робити – то звинуватити батьків та впиватись образою на весь світ – чудовий план. Можна до нескінченності, хоч все життя з’ясовувати, хто винен у тому, що у вас було нещасливе (чи недостатньо щасливе) дитинство. І звинуватити батьків дуже легко. Вони не впоралися, не дали, не зуміли. І це правда.
Але якщо ви хочете вирватися із замкнутого кола звинувачень і образ, жалості до себе, позбавитися стану жертви, то з усім цим обов’язково потрібно працювати, щоб наслідки дитячих психічних травм не отруювали вам життя.
І почати треба з того, щоб спробувати прийняти маму з усім її багажем неприємних вчинків (а для когось – тата чи обох батьків, у кожного своя ситуація).

Я анітрохи не виправдовую тих, хто погано поводиться зі своїми дітьми. Проте я кажу про те, що батьків просто необхідно прийняти. І, повертаючись до нашого прикладу, маму, яка знущалася, погрожувала здати до притулку, а потім залишила на бабусю – також важливо прийняти. Це не їй потрібно. Це вам потрібно самим.

Чому важливо приймати батьків?

Батьки – центральні постаті нашої психіки. Від них іде енергія, дозвіл на життя, успіх, роботу, стосунки з людьми, використання можливостей. А особливо – на стосунки із протилежною статтю. Тому будь-яке неприйняття батьків шкідливе насамперед для нас самих. Воно негативно відбивається на всіх сферах життя.
Як правило, претензії до батька найбільше впливають на зовнішній успіх, а претензії до матері – на стосунки із жіночністю.
Наприклад, неприйняття матері у жінки часто перетворюється на проблеми із зачаттям, виношуванням, народженням та вихованням власних дітей.
Чи не надто висока ціна, щоб мати винного у ваших проблемах?

Злитися на батьків не можна?

У багатьох людей після того, як вони дізнаються про закони психіки, про які я розповів вище, виникає новий перекіс. Вони починають придушувати у собі негатив, який є у них стосовно батьків. Примушують себе не злитися, культивують любов до матері та батька, які раніше, крім сказу, нічого не викликали.
Але і це глухий шлях. Нормально злитися і ображатись на те, що з вами вчинили погано. Пригнічувати ці почуття нема рації, ви тільки заженете їх глибше і отримаєте букет проблем зі здоров’ям. Адже пригнічені негативні емоції – найчастіша причина психосоматичних захворювань.

Вибачити батьків – складно. Ці образи з нами все наше життя стали частиною нашої особистості. І навіть якщо ми ухвалимо рішення пробачити – все в нас чинитиме опір. Допоможе тільки цілеспрямована, поступова робота – самостійна, з психологом, на курсах – будь-яка, головне, щоб вона йшла. Найкращі методи – листи образи, різні інші способи проживати та виражати емоції.

У чому винна жорстока мати?

Як пережити образу і прийняти батьків, які поводилися з вами погано? Можливо, вам допоможе розуміння причин того, чому вони так чинили.
У переважній більшості випадків те, як батьки поводяться з дітьми – це не їхнє свідоме рішення. Усвідомлене батьківство взагалі рідкість, а ще більшою рідкістю воно було раніше.
Як правило, люди просто адаптуються до світу так, як уміють. І якщо вони погано поводяться зі своїми дітьми, значить, що вони мають величезну кількість невирішених внутрішніх проблем, душевного болю, які змушують їх поводитися саме так. Щоб вижити з ними хоч якось, їм доводилося бути такими.

Мама в прикладі дала дочці те, що мала.

У неї, напевно, була якась любов до дитини, але ще було багато болю. І її вона також давала. Якби вона вміла, вона виражала любов правильно, але вона не могла. Ми не знаємо причин – у неї могло бути тяжке життя, багато розчарувань, нещастя, розставання. Її батьки могли поводитися з нею погано і взагалі не навчити виражати кохання. Вона могла почуватися зайвою та нікчемною.

І важливо розуміти, що зараз не так багато змінилося. Найімовірніше, якщо мама намагається налагодити стосунки, вона відчуває жахливу провину. Вона розуміє, що не можна було так поводитися, що вона дуже багато зробила неправильно. Але вона навряд чи навчиться спілкуватися по-іншому.
Вона не зможе висловити свій душевний біль відкрито, тому що є внутрішній захист психіки – щоб не стати вразливими для болю, жахливих відкриттів про себе.

Для цього люди спеціально запекли себе, стають цинічними, щоб не відчувати вразливість. Тому що це просто нестерпно боляче. Людям, які не стикалися із такими переживаннями, може бути складно це зрозуміти.

Тобто не варто чекати від мами, що вона зміниться.

Покається і визнає себе неправою. Швидше за все вона не зможе. Такій людині дуже важко відкритися. Каятися, вибачитися, змінитись – це надзвичайно складне завдання для будь-якої людини.
І тому вона, швидше за все, скочуватиметься в минуле. Можливо, місцями вона здаватиметься милою, такою, яка намагається все виправити. Але навіть якщо вона раптом скаже: «Я тебе шалено люблю, мені за все соромно. Пробач мені, будь ласка», то через день знову поводитиметься по-старому. Найкраще бути до цього готовими. Тобто не варто багато чого чекати. Потрібно просто зрозуміти, що це ваша мама, і вона така, яка є. Іншого не буде.

І найголовніше – від того, вибачатиметься вона чи ні, ваша доля ніяк не зміниться. Ваша доля зміниться, якщо ви зможете прийняти маму такою, якою вона є у вас.

Це дуже глибоке розуміння. Щоб розвинути його, потрібно дуже багато внутрішніх сил, багато бажання та дуже багато роботи над собою. І зрозуміло, що одразу так до цього поставитися не вийде.

Батьки дано нам згори

Ми чомусь не можемо вибирати батьків. Хоча є вчення, які стверджують, що ми обираємо їх, що є карма, якою нам їх дають. Але це достеменно невідомо.
Так чи інакше нам дано те, що дано, і це для нас найкраще. У природі немає помилок. У цьому світі немає нічого неправильного.

І зазвичай усім, хто має якісь серйозні претензії до батьків, я рекомендую задуматися ось про що. Уявіть таку ситуацію – ваша мама народила вас і померла одразу після пологів. Таке іноді буває. І ви залишилися сиротою. У такому разі ви мали б якісь претензії до неї? Скоріш за все ні. У вас був би тільки один стан «матуся, рідна, дякую за життя». Теж саме з батьком.

Тут все набагато краще – мама залишилася живою. Вона зробила багато помилок, завдала безліч неприємних емоцій, психологічних дитячих травм. Але це мама, яка хоч би намагається. Є мами, які навіть не пробують. Є батьки, які здали дітей у дитячий будинок і забули про них, і потихеньку спиваються десь. Тому спробуйте подякувати долі та Богу за те, що у вас хоча б так.

автор Діана Щербанська – духовний майстер https://sherbanskaya.com/uk/